Ті не вилиті кулі, летять що у лоб,
В популярності знову – крути не крути.
Істеричний навал, слина де і озноб,
Обростає диванами пі́сля шести.
Мізки зрада повсюдна лоскоче, ллє муть
І багатознако́во німий стине чай.
По мере́жі розбурхані кола пливуть –
Так зати́шно, соло́дко – сиди, виявляй!
І сталеві когорти квартирних бійців,
Випускають в етер накопичений пар:
Сміло сварять екрани мільйон фахівців
І по клавішах люто наносять удар.
Про природу все знаючи людства й війни,
За величними щиглями пальців руки,
Ріжуть скальпелем тіло країни вони
І в атаку, на смерть, направляють полки́ .
Під суворі вищання диванних ролей,
Заступає собою безглуздості ад:
І знесилених ділом реальних людей,
І усталих, сидять що в окопах, солдат.
Оригінал.
Не отлитые пули, летящие в лоб,
Популярны по-прежнему, как не крути.
Истерический вал, со слюной и взахлеб,
Обрастает диванами после шести.
Вездесущая зрада щекочет мозги,
Многозначно молчит остывающий чай,
И бегут по сети, расплываясь, круги,
Так уютно и сладко – сиди, обличай.
И стальные когорты квартирных бойцов,
Выпускают в эфир накопившийся пар -
Смотрят смело опасным экранам в лицо,
Да по клавишам грозно наносят удар.
Зная все о природе людей и войны,
По щелчку величавому правой руки,
Режут весело скальпелем тело страны,
И в атаку, на смерть, отправляют полки.
Под суровые визги диванных вождей,
Закрывает собою бессмысленный ад,
Обессиленных делом реальных людей,
И сидящих в окопах уставших солдат.
Автор Гліб Бабіч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828767
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2019
автор: Юрій Шибинський