Плине сонечко за обрій,
Рожевіють в небі хмари.
Вітер шарпає неспокій,
Не знайде собі він пари.
То біжить у степ широкий,
То штурмує морські хвилі.
То впаде у сон глибокий,
То рахує нові милі.
І тополі при дорозі
Заціловує по черзі.
І, здається, що при змозі,
Королем стати на торзі.
Та торги бувають всякі
І по совісті й по честі.
Безсоромні та двоякі,
І такі, що повні жесті.
І любові, ласки повні,
Що добро несуть, повагу.
Ті, що вузи мають кровні
І не знають в житті краху.
І живе в погоні вітер
За душевним порятунком.
Блудить доля поміж літер,
Що лежать в заплічнім клунку.
10.03.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828537
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2019
автор: Валентина Ланевич