Злетівши криком, в піднебесся

Не  бігла,  ні...  Немов  летіла,

Ледь-ледь  торкаючись  землі,

А  руки...  руки,  наче  крила,

Несли  до  щастя!  Увесь  світ,

Здавалось,  був  в  її  обіймах

І  подих  юної  весни,

У  ароматах  першоцвіту,

Так  ніжно  вітром  оповив,

Так  приласкав,  що  вже  й  несила,

В  полоні  радості  й  бажань,

Не  зачаровуватись  дивом,

І  захват,  вирвавшись,  піднявсь,

Злетівши  криком,  в  піднебесся:

"Люблю!  Люблю  тебе  весна!.."

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827873
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2019
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ