На зупинці тихо – тихо,
Та підкралось наче лихо,
Одне слово чи то вже два,
Гомоніла уся братва.
Про ті вибори й про владу,
Привела народ до сказу,
Про фантазії субсидій,
Придумав якийсь лиходій.
Ми на голці, газ – наркотик,
Ой болючий (анекдотик),
Обіцяли при союзі,
Ну теперішні нам (друзі).
Нам за газ дасте копійки,
Ми ж живемо, як жебраки.
Люди – бджоли гомоніли,
Тож всі жити, краще хотіли,
А сьогодні тільки й мови
Тож чекають допомоги.
Хтось лукаво посміхався,
Де Зеленський отой взявся?
Дід старий, аж кіпішує,
Коломойський - він кришує,
Хтось скрививсь, як від цибулі,
Старій бабі суне дулі,
Тільки Юлі довіряю,
Бо давненько її знаю,
В жінки очі, як вовчиці,
Дала ляпаса по пиці.
Хтось ховав, від сміху сльози,
Кожен мав, свої прогнози.
Я за Бойка кричить бабця,
Замовчи, ото вже трастя,
Дід товче, жінку у плечі,
Тож хитрун, як гірше смерчі.
Друг найкращий, утікача,
Мені б дАли в руки меча,
Гнав би я, всіх у три шиї,
На сміття - як ті помиї.
Сигнал раптом, є автобус,
Враз політик знизив градус,
Як мурахи, писк і мати,
Можеш вуха затуляти,
Як шкода, розчарування,
Для всіх нині виживання.
А вони ж все будували,
На літа щастя чекали.
Знову тихо на зупинці,
Як позбутися чужинців?
Війну б врешті, нам зупинить,
Може краще, станемо жить?
28.02.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827293
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2019
автор: Ніна Незламна