В модернім житті і люди модерні…
Роботи працюють скрупульозно…
Тому й роботизуються щоденно
Людські серця з красивих у серйозні.
Наточені до алгоритму фрази,
Чергові посмішки збайдужевілих лиць,
Проходить людство послідовно фази,
Щоб робот твердолобий появивсь.
А робот що? Чи вміє він любити
Тепло батьківської старечої руки?
Чи вміє мислити при вмінні говорити?
Сльозинка доторкнеться до щоки?
Такі часи: бетон, метал, пластмаса…
Модернізація вже дійсність, не проект…
Ми «люди» замінили словом «біомаса»…
Чи має серце штучний інтелект?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827235
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2019
автор: Волинянка