його зморені внутрішні звірі,
її ввічливі награні рухи,
їм обом буде з лишком по вірі,
попри тиші нервову задуху_
сухоребра, всезнаюча жриця,
фосфор посмішок муз шаблезубих,
відшукали бо голку в копиці_
так лиш янголи мертвих голублять_
сірий ранок / пуста шахівниця,
снів уламки мигтять, наче крига,
синхронічних прозрінь блискавиці,
спільних марень дочитана книга_
його внутрішні звірі скрегочуть,
вона мовчки чатує на хибу_
на плечах - попіл п’яної ночі,
чорний птах чи не в кров лущить шибу_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827160
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.02.2019
автор: Ки Ба 1