Крижаний вітрисько виє,
Так бува, чому й не знати,
Колючками злими сіє,
Весна ж мала наступати.
Ні не можу зрозуміти,
Хмари й вітер, наче в змові,
Хай би сонечку ясніти,
Сірі дні, немов зимові.
Рихлий сніг, краплями плаче,
Вигляда пролісок синій,
Та й синичка радо скаче,
На дахах розтанув іній.
Гайда сонце, снити досить,
Ненароком поміж хмари,
Земля дуже, тепла просить,
Тож розсій золоті чари!
Спів пташиний веселіше,
Я тепер, вже точно знаю,
Іди весно сміливіше
Тебе з ними зустрічаю!
20.02.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827140
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2019
автор: Ніна Незламна