Біжу, лечу…
Куди, сама не знаю.
За місто, в поле, де густа трава.
Де квіти самостійно виростають,
де обертом від щастя голова.
Тут рай —
літай, як вільна пташка!
Спішу надихатись,
натішитись,
набутись.
І на устах малюється усмішка,
аби до світу поцілунком доторкнутись.
Я так бажаю трохи того раю ―
де небо, сонце, трави,
Бог і я.
Щаслива я, бо я живу й кохаю!
Щаслива, бо люблю своє життя!
© Ольга Береза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826393
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2019
автор: Ольга Береза