Будинок навпроти полатаний тінню, що відкидає мій дім,
Бо за домом лютневий вітер сонце підштовхує в спину,
Щоб скоріше гайнуло в прозору, холодну і синю
Пропасть небесну. В химери сплітається дим
З мого димаря, і стіною навпроти тіні
Блукають, снують... І обрію в них нема.
...У чорнім димінні інша була зима,
Попелом перетрушений білий врочистий іній,
Лики, обличчя, новини... Із берегів
Виплескувалась тривога та чистий гнів.
І обрію не було - тільки дзвони і голоси.
Й каміння, мов тінь, закривало небесну синь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825968
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2019
автор: Єлена Дорофієвська