Сьогодні зранку, тихо на Майдані,
Асфальт, ще мокрий, блистять роси ранні,
Та у лампадці, свічка палахкотить,
Блукає спогад, під серцем так болить.
Глуха та тиша…та за мить хтось плаче,
Як ти там любий, мій рідний козаче?
Пороша скрізь, у очах біль, тривога,
Знов на колінах, в розпачі небога.
В журбі схилилась, згадала страшні дні,
«Небесна сотня» лягла у тій борні,
Горіли шини, снайпери стріляли,
У воді зимній, на поміч скликали.
Страх, виживання, у морозні ночі,
Вони дивилися смерті у очі,
Добро змагалось, на цій площі зі злом,
Тепер тут фото, щемить, у горлі ком.
Ненці здається, десь кричить лелека,
Вшануймо люди, всіх, хто там далеко,
Хто захищав нас, боровся за волю,
Щоб Україна мала кращу долю.
*
ГЕРОЯМ СЛАВА! Лунає на Майдані
Яскраве сонце…. Збирає роси ранні.
18.02.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825956
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2019
автор: Ніна Незламна