Твій простір сльози застелили,
Немає сили більше йти,
Але у спину тільки крики,
Змирися з рабством назавжди.
І ось ідеш ніщо не бачиш,
Душа обідрана до крові,
Лиш сліз не видно,
Не чути стогону.
Дай з серця вирвати гірке,
На мить забутися у сні,
І доторкнутися до сонця,
Коли вмирає все навколо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825527
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.02.2019
автор: Ти не осліп