50
Воно в мені – я не можу сказати, що саме – але знаю, що воно там.
Змучене і спітніле, моє тіло знаходить спокій і свіжість,
Я сплю… Я сплю довго.
Воно мені незнайоме – йому немає назви – це слово, але невимовлене,
Його не зустрінеш у словнику, вислові, символі.
Створення, на якому воно гойдається більше, ніж земля, на якій гойдаюся я,
Для нього є тим другом, обійми якого мене пробуджують.
Напевно, мені є ще що сказати. Обриси! Я благаю за своїх братів і сестер.
Ви ж бачите, о, мої брати і сестри?
Це не хаос чи смерть – це є форма, союз, план. Це є вічне життя. Це є Щастя.
[url="http://t.me/o_fediienko"]Підписатися на щотижневі оновлення[/url]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825265
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2019
автор: o.fediienko