Я зовсім не відношусь до поетів,
Скоріш до тих, що прагнуть римувати.
Можливо, ставлю в джунглях слів тенета,
Та здобичі не намагаюсь мати.
Так, я пишу про те, що можу бачить,
Природи барви чарівні і звуки.
Нікого не примушую читати,
Красою милуватися і слухать.
Та душу ранили слова поета,
Таких назвав він дріб’язком строкатим,
Зневажливо, без тіні етикету,
Що міниться залежно від обставин.
Коли ти є поетом геніальним,
Осуджувати так не маєш інших.
Умієш сам – зроби комусь підказку,
Читати гидко - не читай подібне.
Я бути знаменитістю не прагну,
Бо - не поет, римую для забави,
А ти – поет, ти пишеш бездоганно,
Зумій віддати людям частку слави.
Найкращі прагнення душі не знищуй,
І не вбивай людське натхнення словом,
Від цього п’єдестал не стане вищим,
З людьми ділись талантом даним Богом.
16.09 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825025
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2019
автор: Martsin Slavo