в моїй
казковій
версії
нашої історії
кожен
матрац
мимоволі
спалахує
щоразу, як
наші «ні»,
щоразу, як
тиша між нами
натрапляє
на опір,
якому навчив
батько – на опір
долоні,
яка рот
прикриває
і стискає горлянку,
і
рук,
що стають
сталевими клітками.
це ж
полум’я,
яке нас годує,
яке нас підживлює,
ніколи не стане
шукати
згоди з
винними,
і ми
завжди
відбуваємося
лиш легким переляком.
[url="http://t.me/o_fediienko"]Підписатися на щотижневі оновлення[/url]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824956
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2019
автор: o.fediienko