Сонце вічності

Коли  душа  виспівує  прекрасно,
Коли  відчути,  як  сердечко  б'ється,
Твоя  любов  як  істина  не  згасне,
Твоє  життя  як  Ідеал  -  проснеться!

І  ти  знайшов  всі  миті  невагомі,
Бо  наша  мрія  вивчити  ту  силу,
Що  манить  іскру  Сонечка  сьогодні  ,
Маленька  пташка  ніби  не  стомилась

Літати  в  небі,  падати  як  в  хмари,
Любити  волю  й  полум'я  чудове!
І  ніби  вічність  -  лине  як  отара,
Яку  жене  до  тебе  Сонце  знову.

Коли  любов  у  серці  -  так  бурхливо
Повірить  у  можливу  нічку,  щоби
Тобою  грітись,  падати  щасливо
На  степ  й  на  лани,  мрія  диво  зробить  -

Це  квітне  мак,  а  це  маленька  пташка
Шукає  зерна  й  розкриває  крила!
Літати  їй  на  волі  є  не  важко,
А  Місяць  став,  а  щастя  прилетіло,

Як  істина,  як  ідеал  стосунків,
До  тебе  прийде  ніжність  і  цвіт  неба,
Вербичка  спить,  береза  -  дуже  струнко
Несеться  ввись,  а  мальва  ніжить  стебла.

І  є  життя  і  буде  пісня  линуть,
Горобчик  той  засне  усе  на  гіллі,
І  тільки  цвіт  чудової  калини,
А  літо  так  всміхнеться  нам  уміло.

19.01.2019.  14:11.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824872
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2019
автор: VitaLina