Розлетілися по світу журавлята,
Кращу долю на чужій землі шукати.
І вітри не наші дмуть в життя вітрила,
Заснувалась сумом хата зсиротіла…
Біля двору похилилася калина,
Дрібним зерням розсипається родина,
У чужі ґрунти коріннями вростають,
А простори рідні на дітей чекають.
Мій народе , мій трударю, гречкосію.
Чуєш, брате, не втрачаю я надію,
Що прийде довгоочікуваний час,
І фортуна посміхнеться все ж до нас,
Прилетять в гніздечко рідне журавлята,
Щоб у цій державі крила розправляти,
Щоб діток ростити на своїй землі,
Де жита шумлять, співають солов’ї,
Де під хатою рясніє квіт – калина,
За столом великим знову вся родина,
І квіт вишень, як колись хрущі гудуть,
А сини і доньки тут з роботи йдуть…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824556
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2019
автор: Наталка Долинська