Віршована розповідь
Повіяв вітер попід хату,
З -під стріхи вилетів клубочок,
То павутиння волохате,
В обіймах кинув на горбочок.
Господар бачив гарненькі сни,
В соломі добре, було зручно,
Адже далеко, ще до весни,
Без мух лежати, зовсім нудно.
То вирок вітру, чи то долі,
Нині потрапити в цю днину,
І дуже швидко, як у колі,
Снував стежину, як перлину.
Важка дорога, де ж те сонце,
Десь забарилась ця красуня,
Видно мережки за віконцем,
Жаль та тривога, вже присутня.
Хитренький майстер цей павучок,
Боже творіння, хоче жити,
Тож соломинок досяг пучок,
Радіє, зможе захистити.
Дрімав напевно від безсилля,
І знову вітер приніс холод,
Раптово впало сухе зілля,
Щось би поїсти, стомив голод.
Ледь у дрімоті, він зігрівся,
Як охоронець - той дім стріха,
Уже й вітрисько десь подівся,
Тепла діждатись одна втіха,
Щоб із весною він зустрівся.
05. 02.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824370
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2019
автор: Ніна Незламна