По синьому морі плили кораблі,
За штурвалом сміливі були капітани,
Виглядали в бінокль, чи не видно землі,
А навколо лиш хвилі і сірі тумани.
Обличчя засмагло від мандрів далеких,
Обвітрили хвилі рішуче чоло,
Сюди долітали хіба що лелеки,
Приносили звідси додому тепло.
Від сильного вітру поскрипує рея,
Збираються хмари – от-от буде шторм,
Безстрашні по морю пливуть одісеї,
Вони не готові до риб йти на корм.
Нарешті!!! Земля!!! Ще мить – і швартовка,
Вітрила спустили, і якір на дно…
Обоє на берег зіскочили ловко,
Їх мами вечерять гукали давно.
А завтра, лиш сонце прокинеться рано,
Сніданок в руці, на ногах чобітки,
Спішитимуть весело два капітани
На берег сільської мілкої ріки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823728
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2019
автор: Волинянка