Хто образив зиму? Признавайтесь, хто?
Чому, стражденна, сходиться сльозами?
Чому зняла з плечей білесеньке пальто
І ніжність знищила під нашими ногами?
Чого свій гонор, етикет зимовий
Сховала в горах, знищила дощем?
Втопила в течії і лід прозорий,
З туману в'язаним укрилася плащем.
Була ж ЗИМА – холодна королева,
У грудях мала серце крижане...
Корона у волоссі кришталева,
Карета з віхоли – ніхто не здожене.
Сьогодні просто сонце посміхнулось,
Промінням пригорнуло за плече,
Кохання раптом у душі проснулось
І по щоці відлигою тече.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823554
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2019
автор: Волинянка