Життя проходить. Ні, воно летить.
Години, дні, неділі, місяці…
Так хочеться його призупинить
І втримати ще молодість в руці.
Вона летіла, наче білий птах,
А я дивилась в небо на політ
Байдужими очима, на розмах
Величних крил… І так десятки літ.
А доля бачила і променем зійшла,
Поезією серце полонила.
У небі знов веселка зацвіла
І серце втомлене водою відпоїла.
Я мрію, щоб струмок рікою став,
Яку убрід не просто перейти,
Бо щастя — мов кришталь,
Не втримав… Впав…
І лиш уламки зможемо знайти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823253
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2019
автор: Олеся Лісова