Я жду весну, свою найбільшу втіху,
«коли життя цвіте, як пишний сад»,
Як тануть сірі кучугури снігу
Й водичкою біжать в дзвінких струмках.
Природа починає оживати,
Немов виспівує і струменить, –
Байдуже деревце не відшукати,
І жодної дрібненької трави.
І жодної не стрінеться істоти,
Що не раділа б істинно весні
І сонечка яскравій позолоті,
В гаях пташиній пісеньці дзвінкій.
Я жду весну, свою найбільшу втіху,
«коли життя цвіте, як пишний сад»…
Вона дарує нам нові надії,
Несе з собою потяг до життя.
17.12.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822816
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2019
автор: Martsin Slavo