НАЙМИЛІШЕ З СВЯТ



Настало  літо.  Розцвіла  природа,
Стоять  у  пишній  зелені  сади,
Терéн  лугів,  немов  тканням  широким,
Покрив  шар  оксамитної  трави.

Пливуть  неквапом  в  небі  величезні  
Важкі  купчасті  хмари-кораблі.
Нерідко  перші  дні  жаркі  і  теплі
Міняють  прохолодні,  дощові.

Але  погода  затяжна  похмура
На  перших  кроках  літа  нестійка,  –
Очиститься  хмурних  небес  зажура,  
Знов  сонячна  погода  і  жарка.

А  літні  вечори  такі  яскраві!
Темніє  пізно.  У  вечірній  час
Люблю  я  відпочити  й  погуляти.
Здається,  літо  –  наймиліше  з  свят!

01.12.2013  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822290
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2019
автор: Martsin Slavo