В щасті і любові ми жили з тобою,
Любувались цвітом у саду весною,
Сонечку раділи, і ростили діток,
І жили у серці мріі і надія.
Та одного ранку, ти моя смерічко,
Раптом вся змарніла, зпохмурніло личко,
Очі не сміялись, бо страшна хвороба,
В серденько забралась, розумів я добре,
Для мене дружину,а для діток матір,
Тільки операція, може врятувати.
Ну, і що робити? Я моливсь до Неба,
Знав, мою кохану в смерті вирвать треба.
Що в душі робилось, це не передати,
Але ж дітям матір треба рятувати.
Це ж моя кохана, це ж моя дружина,
Це ж ота жадана, у житті єдина.
І віддав. А потім...страшно й нагадати,
Що в душі робилось,..це не передати.
Світ померк і серце сповнилося болем,
Розлучала вічність нас в житті з тобою.
Підійшла сестричка, враз лицем змінилась,
В вашоі дружини серце зупинилось...
Враз осиротіло у житті нас троє,
Що ж ти наробила, доле моя доле?!
Я почав молитись,Господи Ісусе,
Поверни Ти дітям втрачену матусю,
Поверни, будь-ласка, дітям іхню неньку,
Хто ж замінить дітям матінку рідненьку?
Просинайся, люба, просинайсь рідненька,
В нас же двоє діток, і такі маленькі!
Просинайсь матусю, йди до своіх діток,
А кого без тебе буду я любити?
Хто мені без тебе скаже:" Ти мій милий!"
І проснулось серце і заворушилось.
Знов мені на небі сонце засвітило,
Серденько кохане, знов для мене билось.
А на ранок скроні сивина покрила,
Але ж є кохана, є у мене мила!
На чолі з"явились зморшки, ніби в дуба,
Але я щасливий, є у мене люба!
Сонячно світитись будуть наші очі,
Знов горіти будуть почуття гарячі,
Будуть будні й свята, це все потім буде,
Те, що ми з тобою, повік не забудем.
Й зараз мені сняться ті безсонні ночі,
Кволе твоє тіло, і щасливі очі,
Ті щасливі очі, -не забуть довіку,
Дякувати Богу, що добавив віку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822100
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2019
автор: Амадей