Зійде над краєм українським сонце правди.
Слава її стане, як злиток золотий!
Коли у опері «Життя» без фальші грав ти
І не рубав смереки ближнім на хрести,
Як кожен день ти проживав, немов останній,
Як пив любов із чаші, а не кров людську,
Складав гімн честі, мов птах пісню на світанні,
І ніс молитву Богу в щирім сповитку,
Любив свій край отак, як любить діток мати,
Зірочка – небо, дощик – висохла земля,
Повік у світі тобі квіткою зростати.
Того ж, хто тінив сонце, вкриє густо тля.
Було так, є, і буде. Тож рф впаде.
Сонце свободи української зійде!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821728
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2019
автор: Крилата (Любов Пікас)