Я не зміг, ще тоді промовчати
Бо любов ця не має меж
Зустрічати тебе й проводжати
Й бути поруч думками теж
Хочу в казці цій бути і бути
І тобі дарувати тепло́
Час події зітре, та цього́ не забути
Що попереду ще, і те що було′
Про любов свою треба казати
Почуття ці даровані нам Творцем
Бо любов заохочує кращим ставати
Все життя ми любов’ю живем
Та якщо навзаєм серце нам не відкриють
Все одно дивовижний цей шлях
Наші душі гартуються та багатіють
Стають м’якшими наші серця
О неповторна, омріяна Квітко
У котре віршами тебе′ обпалю
Між мною й тобою – невидима нитка
Безмежно і ніжно я тебе люблю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821325
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2019
автор: Witer