Створила бездоганний світ. (Бо мій.)
Облаштувалась в ньому, як уміла.
Нюансик трапився, маленький збій,
І вже я не творець – нечиста сила.
І вже мене канудить і мутить,-
Бо люди не те роблять, що я хочу.
Цей дисбаланс, як пестицид труїть,
Б’є током руки, милом лізе в очі.
Нових умов гри зовсім не збагну.
Причина: зашкарубла в егоїзмі.
Свою політику й надалі гну,
Собі співаю вічне «нині й прісно»
А це не вірний до життя підхід,
Бо що нове прийшло, то для науки.
Не заховаєшся від змін і бід.
Ходімо їм на стріч, простерши руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821317
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.01.2019
автор: Пісаренчиха