Я до тебе боюсь доторкнутись,
Не розбити б кохання кришталь,
Навіть мріяти тихо боюся,
Моя радість ,моя ти печаль.
Я не смію і слова сказати
Раптом ниточку тонку порву.
Навіть в серця боюсь запитати,
Як сказати те слово "люблю".
Де знайти ті чудові слова,
Щоби серце твоє полонили?
Мила, рідна,красива моя,
Може ліпше найкраща .єдина.
Тільки тиша і твоя рука,
Ми обоє такі несміливі...
І ковтаєм, ковтаєм слова,
Хоч у грудях і бурі, і хвилі.
Вечори ,що блукали до ранку,
Прохолода травневих ночей,
Стохвилинне прощання на ганку,
І до завтра з дівочих грудей.
Бігло завтра попереду мене.
Серце тактом ти , тільки ти,
Місяць блимав з вічного неба,
Тільки ноги не думали йти.
День прийде ,а хотілося вечора.
Знову поруч рука в руці.
Я закоханим був уперше,
Може щось відчувала і ти.
Скільки мовлено різних слів,
Поцілунків так мало було,
Наш кораблик невпевнено плив,
Десь далеко блукали бурі.
Її місто зманило вогнями,
Затягнуло у річку розваг,
Я залишився з вином і піснями,
Весельчак,заводило,ватаг.
Зрідка зустрічі-губи холодні,
Вже не гріла твоя рука,
Наче яма, потім безодня,
Я відчув, зрозумів -ти чужа.
Оте перше юне кохання,
Ще й тепер зустрічаю в снах,
Мабуть вона чекала зізнання-
Я не зміг побороти страх.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820700
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2019
автор: Не Тарас