Різдвяний вечір… мережка золотиста,
Лягла на обрій. Шалене серцебиття,
Радісна йду, я по вулиці дитинства,
Вона змінилась, як і все моє життя.
Безмежне поле, білесеньке іскриться,
А воно пагорбом, наче бачу сані,
Ніжні сніжинки, подібні до суцвіття,
Я в них сховаю, думки тихі, печальні.
Здається чую, сміх, хлопчиків і дівчат,
Тішаться снігом, веселі, ясноокі,
Грають у сніжки, поспішають до санчат,
Назустріч вітру, летять червонощокі.
Ковток повітря, дитинства аромати,
Я знов відчула. Під серцем защеміло,
О! Як приємно, мені це пригадати,
В батьківську хату, ввійду благоговійно.
Вже сяє зірка, сріблиться сонне поле,
Свята вечеря теплом зігріла душу,
Сідай до столу, зі мною моя доле,
І я тихенько, сльозу з обличчя струшу.
Старенька скриня, на ній, фото родини,
Різдвяний вечір, із смачною кутею,
Дітей докупи, зібрав, наче зернини,
Щоб привіталися з рідною землею.
24.12.2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820212
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2019
автор: Ніна Незламна