Із голови риба гниє.
Людина стариться із мозку.
Коли напруги не даєш –
Він деградує дуже просто.
І сутність вводимо свою
У летаргічний стан латентний.
Живу, насправді, їм і сплю,
А вмру – їсти нема потреби.
Отож душа – це інтелект,
Що перейшов у підсвідомість.
То ж дбаємо про цей предмет,
Як світ речей про нерухомість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818887
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.12.2018
автор: Пісаренчиха