згадай себе в цій сірій течії_
ключі із криги тануть у долоні_
в кривих бажань, думок і слів полоні
собі чужі / заблудлі / нічиї
бредуть навгад крізь сиву каламуть
рої монад, злі вишкіри з-під масок,
згадай себе, хоч з гри немає спасу
і хвилі вже до берега несуть
спини цю мить_ вчепись за павутину,
спіткнись на спогаді про вічності відлуння,
в найдовшу, темну ніч_ в цій ямі грудня_
спали свій хрест_ неначе хворостину_
збери до купи душу по частинах
і розчинися в золотій імлі
воскреслого із праху віри сонця_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818874
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.12.2018
автор: Ки Ба 1