Не перша, не остання
І не єдина зараз.
Коханню нагорода
Коротка скупа мить
Фізичного єднання –
Причастя віри в фалос.
Знесла свою свободу
За щастя, що гірчить.
То жриця, а то жертва
У храмі для розпусти.
То велично правУю,
А то поклони б’ю.
Не знаю, чому вперто
В цю віру прагнуть люди,
Любов зовуть святою,
Слугують без жалю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818741
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2018
автор: Пісаренчиха