ламати льодяні мости,
тримати гордо хрест зневіри,
вслухатися у дзвін коси,
дивитися голодним звіром
крізь товщі скривлених дзеркал,
захованих в бетонних хащах,
де плуг клянуть святі й пропащі
та все ж шанують ритуал_
на частоколах черепи_
в смолу ріллі пірнає ворон,
з калюж багряної ропи
отруту слів цідити сором_
магнітом тягнуть зваби в гріх,
хто що зберіг – потала ночі_
згубись вже в натовпі охочих
лягти під вічності батіг_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817788
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.12.2018
автор: Ки Ба 1