прозорий натяк хвору похіть кличе_
зробилося рогатим свідкам зле_
скривилося збережене обличчя,
спокуса вперто серця лід гризе_
сповзе вуаль, кришталь забагряніє,
змарніє вперше костубата тінь_
від награної ліні до борінь
відлуння привороту тужавіє_
ошкірилася шаблезуба совість_
розчулилася змучена погорода_
впіймали гріх замолений на слові
і затягли в барліг під шепіт згоди_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817455
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.12.2018
автор: Ки Ба 1