– Привіт усім з притулку! Я - Нафаня!
Вольєр мій - дальній. Сумно так мені.
Мої роки проходять у мовчанні.
З мого життя спливають сірі дні.
А волонтери кажуть, що вродлива!
Весела в мене вдача і хода.
Маленька і тоненька, мов тростина,
Душевна, відчайдушна, молода.
Та вікна в мене з дроту і в клітинку.
А гості не доходять, зазвичай.
Не помічають бідну сиротинку,
Бо тут таких багато, через край.
Постійно прагну бігти всім назустріч,
Стрибаючи в смарагдовій траві.
З господарем поважно йти пліч-опліч,
Але сиджу за ґратами в тюрмі.
І вірю, що колись моя людина
Мене побачить серед бідолах.
Відчинить двері клітки неодмінно
І змінить на мажор мінорний лад.
Тому і не втрачаю ще надію.
На чудо сподіваюсь кожну мить.
Вночі і вдень свою плекаю мрію,
Але ще поки зовсім не щастить.
Від автора:
Як боляче, що стільки в світі горя
І часто на людині вся вина.
Але здійснити мрію їх, панове,
Ми в змозі! Хай збуваються дива!
Так хочу, щоб забрали цю тваринку,
Або з притулку іншу будь-яку.
І стане на душі тепліше взимку
Від того, що зігріли сироту.
Нехай свята прийдешні, новорічні
Прикрасить ваш новий і щирий друг!
Він буде вірним, відданим довічно,
Наповнивши любов'ю виднокруг.
10. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Фото собаки реальне з притулку. Собачка реальна. Хто хоче забрати, звертайтесь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817070
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2018
автор: laura1