ще мить - і ми розійдемося по кишенях
я - у твою, а ти затихнеш у моїм пальті
це так, як сонце потримати в жмені
і відпустити... щоб лишитися на самоті
теплом і світлом, і своїм тонким промінням
воно сягатиме чогось. когось, але не нас.
хотілось макси, мега!... а дісталось міні
чи мілі, мікро, може й нано... бо, мабуть, не час...
не час, бо ні секунда й навіть ні година
не вирішить і не поверне, не наблизить дня
коли судилося зустріти половину
оту, що кожному в житті своя і лиш одна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816770
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2018
автор: Ulcus