Самотній вечір вкутується в сніг,
Який прикрив дороги і поля.
Вже лід важкий на річку спати ліг,
Дрімає у зимовім сні земля.
Летить сніжок, як лебединий пух,
У небі зоряні спалахують вогні.
Все замело, вже й сліду не знайти,
Зима їде на білому коні.
Холодний вітер стогне під вікном,
І віхолу зове собі в танок.
Зима вкриває землю полотном,
Мов вишиває зоряний вінок.
Мороз гуля, лиш інколи тайком,
Пейзаж малює в мене на вікні.
Самотній вечір пролетить мельком.
І прийде ніч, а з нею – Ти вві сні
07.12.2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816692
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2018
автор: Валентина Рубан