Спустилась осінь вже на землю,
Фарбує жовтим все підряд.
Проклюнулись-проснулись зерна –
Зазеленіло. Листопад…
У річку сонце зазирає,
Яка тепер у ній вода,
Рудий кушир і плав зриває,
В усі куточки загляда.
Там напівмертві очерети,
Листаті, з вітром гомонять
Про весну, літо, перші злети
Ще слабокрилих пташенят,
І про прозоро-темні води –
Таких все літо не було –
І про верби незнану вроду,
І про пожовкле вже зело.
А осінь слухала ту мову
Й раділа: «Очерет живий!»
Тепер дощі вона замовить,
Пшениці вруни оживить.
11.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816075
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.12.2018
автор: Ганна Верес