[b]
У цей розлом початку листопаду,
Де всіх дощів невипите вино,
Завита гілка, змерзла винограду,
Мов сніжна хвиля, пирснула в вікно.
Негоди тінь буквально в кілометрі,
Недавня синь небесна в молоці,
Сніжинок біле, падаюче ретро
Прозорим воском тане на руці.
Й стікає світлим бісером вологи
На двох калюж замерзлих вітражі,
А ми, мов листя, кинуте під ноги
В зимі такі непрохано чужі.
Хоча і серце б'є іще на сполох
Забуте літо і таку ж весну,
Та я - той перший і єдиний ворог
Ще досі надто рідному йому.[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2018
автор: Лілея1