Горить свіча, повільно тане віск,
І полум’я метеликом злітає.
Уже з дерев осінній пада лист,
І пам’ять про минуле оживає.
Горить свіча, неначе сльози льє
За тим, кого немає більше з нами.
Нехай вогонь з собою забере
Печаль, що нас охоплює ночами.
Свіча горить і легше на душі.
Осіннє сонце тихо випливає.
Минуле залишилося в пітьмі.
Майбутнє новий день розпочинає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814483
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.11.2018
автор: ihor_fediv