благословити за прозору правду
глибоку осінь, скуту сірим світлом_
між скронь вгавають зайвих слів литаври,
шкребуть асфальтну шкіру стерті мітли_
відвертий карий погляд_ зла покара_
жалючий спогад_ білий випар крику_
брязчать короткі хвилі, як склотара,
гойдає вітер дзвони без’язикі_
благословити вицвілі глибини_
калини кров на тлі сухих абстракцій,
не визнавши, прийняти хрест провини
й зірвати ґвалт воронячих овацій_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814271
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.11.2018
автор: Ки Ба 1