лабіринтами_ по чорних килимах_
попри страх забути вектор руху,
попри заздрий шепіт сіромах
з-під тремтячих крил святого духу_
в унісон пульсують ліхтарі,
наче гроно збуджених нейронів,
в небі звислому / важкому – ні зорі_
порожньо в нічному пантеоні_
потойбічні обриси приблуд
в каламутній димовій сивусі_
ріже очі полімерний бруд,
чав’ядіють музи - відчайдухи_
темні лузи закутів буття,
пси-анубіси, глевкі коти тотемні,
змішані в палітрі відчуття,
мертвих нервів обгорілі клеми_
сміх мінерви / спалахи жаги,
сірі береги околиць світу,
де дзвенять кармічні ланцюги
і навгад стинаються орбіти_
лабіринтами, по чорних килимах,
попри страх забути вектор руху,
по вчорашніх вранішніх слідах,
самозречено_ як в павутинні муха_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814121
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.11.2018
автор: Ки Ба 1