Як ми колись були зовсім малі

Як  ми  були  колись  зовсім  малі,
Прийшли  у  дім,  що  школою  назвався,
В  життєві  сівши  диво-кораблі,
Шукали  шлях,  що  правильним  здавався.
І  посилало  небо  нам  шторми,
Вітрила  наші  грізно  шматували,
В  життєвих  бурях  гартувались  ми,
Хоч  іноді  блукали  у  туманах.

Хай  долі  вередливі  запрягли    –
Шукати  інших  –  марна  уже  справа.
Нам  попід  очі  зморщечки  лягли,
На  скроні  впала  сивина  яскрава.
Душею  ж  ми  такі  ще  молоді
І  жарти  долі  терпим,  розумієм,
Позаду  –  ювілеї  золоті,
А  ми  ще    веселитися  волієм.

Нехай  не  судить  строго  всіх  нас  Час,
Адже  ми  всі  земні  і  зрілі  люди.
Хай  Світ  послужить  трішечки  для  нас,
А  ми  завжди  йому  служити  будем.
21.07.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813113
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.11.2018
автор: Ганна Верес