Дощ періщить назовні,
Похилені крила, чорні.
Слова пусті -- очі повні.
Межі між нами умовні.
Пригадуєш, тоді, у парку,
Стояла рожева лава.
Зробили останню ставку,
Що тебе чекатиме слава.
Пригадую, ти з мене сміявся,
Я б взяв тебе в свій серіал,
Щоб довше таким залишався,
Твій сміх -- це мій ідеал.
Прощальні обійми, зник холод.
Не у Львові знов засинати.
На ранок студентський голод.
Тебе завжди радий чекати.
Ніч. Годинні розмови, по телефону.
Пам'ятай пір'їну залишену чорну.
Актор не носить корону з картону,
Він має свою, одну й неповторну.
Присвячено молодому Актору.
27.10.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812589
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2018
автор: Моряк