Нехай і осінь, і дрібний дощ,
Від злості каже, весь час нам хтось,
Що ми з тобою, зовсім різні,
Як в небі хмари, пливуть грізні.
Ясні світанки, ніжність, ласки,
Собі, не одягали маски,
В спокусі, ніжно розтавали,
Як роси з сонцем… ми кохали.
Весняні грози, нас будили,
В очах топились, тож любили,
Шовкові трави, вели в літо,
На душах тепло, сяє світло.
Волошки квіти і ромашки,
Вже в нас, є діти. Радість пташки,
У світлій, благодатній хаті,
З тобою любий, ми багаті.
Дарує осінь,миті щастя,
Спадає листя та нам вдасться,
Зігрітися, тут з листопадом,
Накритись, згодом снігопадом.
Шепочеш…тихо- нам добре вдвох,
Та дощ за вікном, серця тьох, тьох,
Нехай і кажуть, що ми різні,
З`єднала доля, навік рідні.
Вірш зі скрині
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811871
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2018
автор: Ніна Незламна