Годинник чітко, в світлині вибиває,
Своє веселе і дзвінке тік - так , тік – так,
І кожна стрілка, в ньому так поспішає,
Немов на крилах, радо лічить час у такт.
А за віконцем, давненько задощило,
Панянка осінь, має все якісь примхи,
Зовсім не спиться, я в ліжку наче шило,
Мені б від неї, маленької підтримки.
Ніч чудернацька. Нащо вертять стрілками?
Годинник стерпить, мені ж по душі ножем,
Комусь здаються маленькими бджілками,
З ліками часто, боляче, під серцем щем.
Летять краплини, аж дістають фіранку,
Свіже повітря, придає трохи сили,
Вікно відчинене… як діждатись ранку?
Лиш третя ночі, такі довгі хвилини.
Скажіть, а нащо, йти проти природи,
Давно в людині закладено, як норма
Вчасно лягати й просинатись. Чи згоди,
Панам дали ми, чи така наша карма?
Окраєць неба, піймали мої очі,
Ледь – ледь сіріє, здається дощ вщухає,
Як скоротити небажані, ці ночі,
Лічить годинник… він людських бід не знає.
Кричать, що нація, має буть здорова,
Самі ж жаднючі, все долари рахують,
"Ви економте", а в них то, як хвороба,
А, що їм люди? Вони, їх геть не чують.
В кімнаті шурхіт, проснулася онучка,
Це моє сонце! - Спи зіронько, ще рано,
- Котра година, що не видно сонечка?
Ой, цей час бабцю, то наче якась рана.
Поки я звикну, уже й весна настане,
Як циган сонцем, знову почнуть крутіння,
Тоді вперед вже, а мо» цей раз останній?
- Не знаю люба, мене бере сумління.
Немов побита, кепський настрій, ще в ліжку,
Робіт доволі, в кожної господині,
Як подолати народу цю поразку,
Можливо досить, крутити й нами нині?
Моя онучка, справді має рацію,
Щоб росли діти, життя було щасливим,
Щоби насправді, думали про націю,
Як довести, отим олігархам впертим?
28.10.2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811791
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2018
автор: Ніна Незламна