навгад наврочене збувається і вже
морозом жаляться глибокі жовті ночі_
опісля них - важкий туман молочний,
нудне зрадливе “я” прудким вужем
стидаючись втамованих бажань
ховається під каптуром зневіри_
зчіпляються в гірлянди ланки слів,
згортаються криві орієнтири,
десь поміж скрипу чортових коліс
вчувається завіс іржавих спів,
відлякує трикутник з оком сірим,
кричить сорока на старій тополі_
рим зайві кальки ще тримають в колі,
на шальках рівновага_ не поруш_
тримай баланс поміж свічад калюж
з іконостасами поодиноких вікон,
допоки цей захряслий рубікон
не вкриється їдким хімічним снігом
й крихким лушпинням виснажених душ_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811730
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.10.2018
автор: Ки Ба 1