Отака любов

На  алеі  парку  влітку  ,
Появилось  диво  з  див,
Поряд  із  креслатим  кленом,
Хтось  троянду  посадив.
Коли  сонце  пекло  сильно,
Клен  у  тінь  іі  ховав,
Від  вітрів,  від  суховіів,
Він  собою  закривав.
Та  троянда  підростала,
Набиралася  краси,
Клен  іі  торкавсь  несміло,
Ніби  дозволу  просив.
ІІ  пуп"янки  ,мов  перси,
Клен  гіллям  своім  ласкав,
І  в  один  чарівний  вечір,
В  почуттях  він  ій  зізнавсь.
А  вона  горнулась  ніжно,
Й  тріпотіла  мов  жива,
Вона  клену  шепотіла
Найчарівніші  слова.
Та  не  довго  щастя  квітло,
Для  закоханих  сердець,
Хтось  зламав  тендітну  квітку,
Й  щастю  іх  прийшов  кінець.
Клен  іі  поів  росою,
Ніжні  шепотів  слова,
І  до  осені  троянда,
Знов  красунею  була.
Відстраждало  іі  тіло,
Зранена  душа  іі,
Знову  квітнуть  ій  хотілось,
З  серця  полились  пісні,
Клен  розправив  своі  плечі,
Ніби  весь  помолодів,
А  коли  приходив  вечір,
Про  кохання  шепотів,
І  вона  розквітла  знову,
Чарувала  цвітом  знов,
Полонила  ніжну  квітку  ,
Пізня  трепетна  любов.
Клен  останнім  своім  листям,
Укрива  від  холодів,
Щоб  мороз  не  заморозив,
Щоб  ніхто  не  надломив.
Не  біда  холодний  вітер,
В  них  кохання  квітне  знов,
Хай  Господь  оберігає
Іхню  трепетну  любов.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811375
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2018
автор: Амадей