Розпустила осінь багряну косу,
І розвіяв вітер всю її красу.
Потекли , як сльози із очей ,дощі,
Поле одяглося в туманів плащі.
Оповилась осінь в темно-сині хмари,
Не блищать на сонці позолоти чари.
Мокре й пріле листя припада до ніг.
Холод повіває... Скоро буде сніг...
Минає осінь... Ще одна минає...
І золота , і щедра й дощова .
І серце в тихім смутку завмирає...
Люблю її , бо ж осінь , не зима!
Літа мої збагатились ще на одну осінь... Час наближається до зими в житті і у природі ! Люблю її , усяку , і холодну й дощову мою осінь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811261
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2018
автор: Калинонька