Заплакала яблуня слізьми –листками,
Прощалась з осінніми теплими днями.
Я листя згрібала, витирала їй сльози,
Просила її не боятись морозів.
Тремтіла-журилась…»Зима скоро», - знала,
І вітру в обійми себе віддавала.
Непроханий смуток увірвався у душу,
Мені він, і яблуні спокій порушив.
В мінорній тональності осінь заграла…
Замріялась яблуня…Вітер недбало
Розтріпував гілля…загравав…залицявся…
Його я благала, щоб не вихвалявся:
«Ти осені любий…у тебе є сила…
Спішиш відбирати і рвати вітрила,
Надії назустріч краще дми, аж до краю…
Втомилася яблуня… хай засинає…
Весною ясною їй коси розчешеш,
Таємні бажання і радість принесеш…
Тепер заколисуй.. побажай сну міцного…
Хай затишно стане від голосу твого»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811212
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.10.2018
автор: IRY_SKA