Там де верби похилились над рікою,
Обіймались, цілувались ми з тобою.
Тихі хвилі підпливали близько, близько,
Ти був парубком моторним, я дівчиськом...
Десь дзвеніли мелодійно в лузі роси,
Вітер гладив і куйовдив вербі коси.
У думках, ще гостювало тепле літо,
А по травах вже ступала осінь світом.
Та вона нас із тобою не лякала,
Бо палке кохання серце зігрівало.
Ми були такі щасливі в ті хвилини,
Ти у серці у моєму був єдиний.
Не віддам тебе, ні сонцю, а не вітру,
Збережу любов коханий твою світлу.
Розфарбую кольорами все довкола,
Полетить луною в небо, пісні соло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810281
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2018
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)